Уявіть, що ви летите на космічному кораблі, розглядаючи побережжя Англії. З такої великої відстані побережжя виглялит абсолютно прямим, тягнучись з півночі на південь. Але, по мірі наближення до землі, ви помічаєте, що побережжя не абсолютно пряме... Звичайно! Коли ви входите у верхні шари атмосфери, ви розумієте, що воно має тисячі заток, гаваней, мисів і півостровів, які ви не могли б бачити з відстані. Думаючи, що тепер ви видете точне зображення побережжя, ви прямуєте до одного з берегів гавані, який здається прямим. .. Однак, підлітаючи ближче до нього, ви бачите, що воно також має тисячі маленьких заток, гаваней, мисів і півостровів! Гадаючи, чи буде цьому кінець, ви вирішуєте наблизитися. .. Виявляючись на березі, ви розглядаєте побережжя через мікроскоп. Тепер, ви можете бачити кожну піщинку, але, вона також має тисячі викривлень!

Те, що будь-яка маленька частина побережжя виглядає подібною цілому побережжю, було уперше помічене математиком на ім'я Беноїт Мендельброт. Він назвав подібні форми фракталами. Фрактали це фігури з нескінченною кількістю деталей. При збільшенні, вони не стають більш простими, а залишаються такими ж складними, як до збільшення. У природі, ви можете знаходити їх всюди. Будь-яка гілка дерева, при збільшенні, нагадує ціле дерево. Будь-який камінь з гори нагадує цілу гору. Теорія фракталов була спочатку розроблена для вивчення природи. Тепер вона використовується в ряді інших областей. І, природно, краса робить фрактали популярними!